звихрений

ЗВИ́ХРЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до зви́хрити 1, 2.

Сірі султани пилюки, звихреної конем, осідали на скошеній стерні (Тют., Вир, 1964, 272).

2. у знач. прикм. Скуйовджений, розтріпаний (про волосся).

Альберт Ейнштейн, знизавши плечима і покопирсавши п’ятірнею в звихреній зачісці, відштовхнувся від спогадів (Рибак, Час.., 1960, 478).

3. у знач. прикм., перен. Розбурханий, збуджений, неспокійний.

Пройшовся [Левко] по тісному ганку, і весь у полоні звихрених думок (Стельмах, І, 1962, 152).

Значення в інших словниках

1. звихрений — зви́хрений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. звихрений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до звихрити 1), 2). 2》 у знач. прикм. Скуйовджений, розтріпаний (про волосся). 3》 у знач. прикм., перен. Розбурханий, збуджений, неспокійний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звихрений — КОШЛА́ТИЙ (з поплутаним, відстовбурченим волоссям, вовною, волокнами тощо — про людину, тварину, тканину), КУДЛА́ТИЙ (КУДЛА́СТИЙ), КУЧМА́ТИЙ розм., КОСМА́ТИЙ розм., ПАТЛА́ТИЙ розм., ПЕЛЕХА́ТИЙ розм., КУСТРА́ТИЙ (КУШТРА́ТИЙ) розм., ЛАХМА́ТИЙ розм.  Словник синонімів української мови