звичайність

ЗВИЧА́ЙНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до звича́йний.

Почуття звичайності спливало геть. На посадку пішов Валерій із великими змінами в душі й серці (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 103);

В найбуденнішій звичайності справ, розмов, жартів вона завжди могла розпізнати ту мрію, яка привела її сюди, до інженера Коваля. (Собко, Срібний корабель, 1961, 194);

— Словом, ви не романтик? — Люблю, грішник, звичайність. У кожній підкресленій незвичайності я бачу щось фальшиве… позолочене… (Мур., Свіже повітря.., 1962, 6);

Боярська служба.. поважала Максима Беркута за його звичайність і розсудливість (Фр., VI, 1951, 11);

Терлецька питала в Балабухи про його батька й матір, так собі, для звичайності (Н.-Лев., III, 1956, 43).

Значення в інших словниках

1. звичайність — звича́йність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. звичайність — -ності, ж. Абстр. ім. до звичайний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звичайність — Звича́йність, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. звичайність — Звичайність, -ности ж. Вѣжливость, приличіе. Звичайного звичайністю вітаю, хто входе гордо, — згорда зустрічаю. К. ЦН. 184. Для звичайности. Изъ вѣжливости. Левиц. Пов. 32.  Словник української мови Грінченка