звичаєвість

ЗВИЧАЄ́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до звичає́вий.

Немеркнучі зразки традиційної звичаєвості та обрядовості ніколи не згасали в народному побуті (Літ. Укр., 1.I 1965, 3);

Вивчаючи народну звичаєвість, вчені повинні дослідити закономірності в розвиткові та використанні її народом (Нар. тв. та етн., 3, 1964, 8).

Значення в інших словниках

1. звичаєвість — звичає́вість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. звичаєвість — -вості, ж. Абстр. ім. до звичаєвий.  Великий тлумачний словник сучасної мови