звукопровідність
ЗВУКОПРОВІ́ДНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. звукопрові́дни́й.
Здатність різних тіл передавати звукові коливання називається звукопровідністю (Курс фізики, II, 1956, 72);
— Ви почуєте, коли вони прийдуть,— усміхаючись, сказав працівник і стукнув зігнутим пальцем по фанерній стіні.— Звукопровідність ідеальна (Жур., Опов., 1956, 134).
Словник української мови (СУМ-11)