звідини
ЗВІ́ДИНИ, ин, мн., діал. Розвідка.
— Слухайте,— каже Королик,— треба нам когось вислати на звідини до ворожого табору (Фр., IV, 1950, 68);
Бондариха ходила у місто на звідини й принесла вісті, що убитих є четверо, а поранених, мабуть, дуже багато (Козл., Ю. Крук, 1957, 528).
Словник української мови (СУМ-11)