1. Словник української мови в 11 томах

звідини

ЗВІ́ДИНИ, ин, мн., діал. Розвідка.

— Слухайте,— каже Королик,— треба нам когось вислати на звідини до ворожого табору (Фр., IV, 1950, 68);

Бондариха ходила у місто на звідини й принесла вісті, що убитих є четверо, а поранених, мабуть, дуже багато (Козл., Ю. Крук, 1957, 528).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звідини — зві́дини множинний іменник розвідка діал. Орфографічний словник української мови
  2. звідини — -ин, мн., діал. Розвідка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звідини — РО́ЗВІДКА (здобування відомостей про ворога, місцевість тощо), РОЗВІ́ДИНИ, ВИ́ВІДКИ розм., ЗВІ́ДИ діал., ЗВІ́ДИНИ діал.; ПО́ШУК, ПОШУКА́НКА розм. (із захопленням документів, полоненого тощо). (Спартак:) Генерал чекає на результати розвідки (Л. Словник синонімів української мови