звідини

РО́ЗВІДКА (здобування відомостей про ворога, місцевість тощо), РОЗВІ́ДИНИ, ВИ́ВІДКИ розм., ЗВІ́ДИ діал., ЗВІ́ДИНИ діал.; ПО́ШУК, ПОШУКА́НКА розм. (із захопленням документів, полоненого тощо). (Спартак:) Генерал чекає на результати розвідки (Л. Дмитерко); Супрун ходив на розвідини в Черкаси, в Чигирин вкупі з Кривоносом та Вовгурою (І. Нечуй-Левицький); (Копистка:) От що, синок, тут щось неспроста... Катай за монашками! (Вася:) Як за монашками? Чого? (Копистка:) За монашками, на вивідки. До кого зайдуть, що казатимуть — про все вивідай, синок... (П. Куліш); — Хто сьогодні виїхав на звіди? — Голобля з десятком козаків, — доповів Немиря (Я. Качура); — Слухайте, — каже Королик, — треба нам когось вислати на звідини до ворожого табору (І. Франко); Згадаймо сьогочасний військовий термін "пошук", що означає не тільки розвідку, а й взяття — язика, документів тощо (з газети).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звідини — зві́дини множинний іменник розвідка діал. Орфографічний словник української мови
  2. звідини — -ин, мн., діал. Розвідка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звідини — ЗВІ́ДИНИ, ин, мн., діал. Розвідка. — Слухайте,— каже Королик,— треба нам когось вислати на звідини до ворожого табору (Фр., IV, 1950, 68); Бондариха ходила у місто на звідини й принесла вісті, що убитих є четверо, а поранених, мабуть, дуже багато (Козл., Ю. Крук, 1957, 528). Словник української мови в 11 томах