звітувати

ЗВІТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. перед ким, кому. Письмово чи усно давати звіт про свою роботу, діяльність, про стан чого-небудь і т. ін.

Партгрупорг Василь Келембет звітував перед групою про свою роботу (Ю. Янов., II, 1954, 105);

Названий всіма я вами кандидатом в депутати. Не словами, а ділами буду вам я звітувати (Тич., II, 1957, 205);

// бухг. Робити повідомлення-підсумок про витрату і розподіл грошей, яких-небудь цінностей.

Щомісяця бухгалтер звітує на правлінні про виконання прибутково-видаткового кошторису (Рад. Укр., 2.VШ 1951, 3).

2. Докладно розповідати про що-небудь або пояснювати щось.

Не тільки командири батальйонів, а навіть командири рот щовечора приходили до Шрама, звітуючи про минулий день (Собко, Вогонь.., 1947, 116);

// Демонструвати успіхи колективу або окремої особи в мистецтві, літературі і т. ін.

У Жовтневому палаці культури звітували колективи художньої самодіяльності Закарпатської області (Літ. Укр., 22.VІ 1965, 1).

Значення в інших словниках

1. звітувати — Збити докупи [X]  Словник з творів Івана Франка
2. звітувати — звітува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. звітувати — Робити, <�давати, складати> звіт, рапортувати, докладати, доносити.  Словник синонімів Караванського
4. звітувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перед ким, кому. Письмово чи усно давати звіт про свою роботу, діяльність, про стан чого-небудь і т. ін. || бухг. Робити повідомлення-підсумок про витрати і розподіл грошей, яких-небудь цінностей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. звітувати — ДОПОВІДА́ТИ (робити офіційне усне або письмове повідомлення про щось); ВИСТУПА́ТИ (перев. усно, перед публікою); РЕФЕРУВА́ТИ (робити короткий виклад чогось). — Док.: допові́сти́, ви́ступити, зреферува́ти.  Словник синонімів української мови