згасаючий

ЗГАСА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до згаса́ти.

Вона крізь вії бачить, як в чорній пащі грубки недобрим оком світять згасаючі вуглики (Стельмах, І, 1962, 309);

Постать лісника вже ледве маячіла на згасаючім тлі заходу (Гончар, Маша.., 1959, 95);

До світла відчини вікно, мій сину, Хай бачу блакить… Сонце хай веселе Мої згасаючі цілує очі… (У. Кравч., Вибр., 1958, 231);

— Мені ось боляче, коли я дивлюся на оцей згасаючий потічок (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 167);

По кімнаті ніби марив її ніжний голос у згасаючому дрижанні струн (Ле, Наливайко, 1957, 435).

Словник української мови (СУМ-11)