згоджуватися

ЗГОДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся і рідко ЗГОДЖА́ТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗГОДИТИСЯ, джуся, дишся, док.

1. Давати згоду (у 1 знач.).

[Домаха:] Карпе! У кожного свій розум і серце. Ти радиш терпіти, а я не можу, я на те не згоджуюсь (Марко Кропивницький, II, 1958, 171);

Тільки що дістав Вашого листа і зараз одписую. Добре, я згоджуюсь, щоб замість «Дорогою ціною» перекласти «На віру» (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 374);

Стару ублагали переїхати до свекра. Стара довго пручалася, а потім таки згодилася (Панас Мирний, I, 1954, 230);

Хлоп’ята не повірили, проте згодились піти зі мною на завод роздивитись (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 84).

2. з ким — чим і без додатка. Виражати, підтверджувати свою згоду (у 3 знач.), визнаючи що-небудь правильним, доречним.

Анеля меланхолійно похитала головою на знак, що вповні згоджується з тим осудом (Іван Франко, VI, 1951, 394);

Коло Остапа зграєю вироювалися молоді й старі козаки, й козачки, й діти малії, й усі слухали, усі згоджалися (Марко Вовчок, I, 1955, 332);

Артем згодився з матір’ю: натщесерце, справді, дуже міх не подмеш (Андрій Головко, II, 1957, 394);

// у знач. вставн. слова.

Все це такі «таланти», яких, згодься, гріх заривати в землю (Леся Українка, III, 1952, 693).

3. рідко. Приходити до згоди (у 2 знач.), домовлятися, зговорюватися про що-небудь.

Знайшовся чоловік, що купив на зруб гай, так найма робітників ліс рубати. Згодились з ним брати за невеличку плату, бо самі шукали тієї роботи (Олекса Стороженко, I, 1957, 48);

// Найматися на роботу.

— А чи нема тут такої молодиці, щоб помісячно згодилась? — Чому нема? — кажуть усі. — Можна й на місяць згодитись (Марко Вовчок, I, 1955, 15).

4. розм. Жити мирно, в згоді (у 4 знач.).

Невістки якось між собою добренько згоджаються, а се в нас рідко буває, щоб мирились (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 410);

// Примирятися.

Семенко також все коло нені та коло своєї маленької сестрички. Поволеньки згодився, біднесенький, із своєю долею (Марко Черемшина, Тв., 1960, 348).

5. тільки недок., рідко. Узгоджуватися, бути у відповідності.

Кожна нова думка, що не згоджувалася з її дотеперішнім світоглядом, викликала цілу бурю в молодій, не зміцнілій ще душі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 156).

Значення в інших словниках

1. згоджуватися — зго́джуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. згоджуватися — Давати згоду, не мати проти, (на що) приставати; (з ким) погоджуватися, годитися, підтакувати <�признавати рацію> кому; Б. З. домовлятися; (з чим) узгоджуватися, (з долею) примирятися.  Словник синонімів Караванського
3. згоджуватися — Згодитися, агакати, егежкати, егекати, підагакувати, підегежкувати, підегекувати, підтакувати, підтіктакувати, підтримувати, підугукувати, підугумкувати, погоджуватися, потакувати, притакувати, розумітися (в чому), угукати, угумкати...  Словник синонімів Вусика
4. згоджуватися — [згоджуватиес'а] -уйус'а, -уйеіс':а, -уйеіц':а, -уйуц':а  Орфоепічний словник української мови
5. згоджуватися — -уюся, -уєшся і рідко згоджатися, -аюся, -аєшся, недок., згодитися, -джуся, -дишся, док. 1》 Давати згоду (у 1 знач.). 2》 з ким – чим і без додатка. Виражати, підтверджувати свою згоду (у 3 знач.), визнаючи що-небудь правильним, доречним. || у знач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. згоджуватися — ДОМО́ВИТИСЯ з ким (у попередніх розмовах, переговорах досягти певної згоди, вирішити щось), УМО́ВИТИСЯ (ВМО́ВИТИСЯ), ЗМО́ВИТИСЯ, ДОМО́ВИТИ кого, що, ДОГОВОРИ́ТИСЯ, ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДИТИСЯ, ЗГО́ДИТИСЯ рідше, ЗЛА́ДИТИСЯ розм., ПОЛАДНА́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
7. згоджуватися — Зго́джуватися, -джуюся, -джуєшся, -ється  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)