зголодніти

ЗГОЛОДНІ́ТИ і рідко ІЗГОЛОДНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Відчути голод, захотіти їсти.

Вовчик давно зголоднів, та все якось стидається признатися (Фр., IV, 1950, 85);

Він.. не їв нічого від самого ранку, то так ізголоднів, що ледве-не-ледве дотяг до вечора (Март., Тв., 1954, 35);

Хлопці розклали невеличке багаття і сіли відпочити. Тільки тепер вони відчули, як стомилися і зголодніли (Багмут, Щасл. день.., 1959, 213);

// Натерпітися від голоду.

Вже нікуди далі, все одно пропадати.— Хоч в яму, гірше не буде.— Народ зголоднів, а ніхто не подбає, їсти ніхто не дасть (Коцюб., II, 1955, 45);

// перен. Відчути велике бажання до чого-небудь, настраждатися, змучитися без чогось.

Люди тяжко зголодніли за мирним життям і заради нього, заради спокою на своїй землі йшли на все (Кучер, Голод, 1961, 392);

Розташувались як удома. Хто на пальці хукав, хто кинувся обмотки перемотувати, хто крутив цигарку — зголодніли курці за дорогу (Збан., Сеспель, 1961, 246).

Значення в інших словниках

1. зголодніти — зголодні́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. зголодніти — і рідко ізголодніти, -ію, -ієш, док. Відчути голод, захотіти їсти. || Натерпітися від голоду. || перен. Відчути велике бажання до чого-небудь, настраждатися, змучитися без чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зголодніти — ЗГОЛОДНІ́ТИ (стати голодним, захотіти їсти), ПРОГОЛОДА́ТИСЯ, ВИ́ГОЛОДАТИСЯ підсил., ВИ́ГОЛОДНІТИ підсил., ВИ́ГОЛОДНІТИСЯ підсил., ВИ́ГОЛОДУВАТИСЯ підсил., ПРОГОЛОДНІ́ТИ розм., ПРОГОЛОДНІ́ТИСЯ діал.; ПОГОЛОДНІ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. зголодніти — Зголодні́ти, -ні́ю, -єш гл. Проголодаться. МУЕ. III. 47. Вже й коні потомили і зголодніли сами. Рудч. Ск. II. 62. Чого той мировий не где? — люде зголодніли вже. Камен. у. Лис зголоднів так, шо вже їсти хоче. Грин. II. 5.  Словник української мови Грінченка