згорбити
ЗГО́РБИТИ, блю, биш; мн. зго́рблять; док., перех.
1. Вигнути горбом (спину).
Наймит сміявся в рукав, аж спину згорбив (Н.-Лев., III, 1956, 204).
2. тільки 3 ос. Зігнути, зсутулити (про важку працю, хворобу, переживання і т. ін.).
Робота мене згорбила, не розкіш (Укр.. присл.., 1955, 30);
Мене давно вже горе згорбило (Барв., Опов.., 1902, 298);
Старий замовк. Молитовна екзальтація розслабила його вкрай, зігнула, згорбила (Ле, Наливайко, 1957, 216).
Словник української мови (СУМ-11)