1. Словник української мови в 11 томах

згорбити

ЗГО́РБИТИ, блю, биш; мн. зго́рблять; док., перех.

1. Вигнути горбом (спину).

Наймит сміявся в рукав, аж спину згорбив (Н.-Лев., III, 1956, 204).

2. тільки 3 ос. Зігнути, зсутулити (про важку працю, хворобу, переживання і т. ін.).

Робота мене згорбила, не розкіш (Укр.. присл.., 1955, 30);

Мене давно вже горе згорбило (Барв., Опов.., 1902, 298);

Старий замовк. Молитовна екзальтація розслабила його вкрай, зігнула, згорбила (Ле, Наливайко, 1957, 216).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. згорбити — зго́рбити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. згорбити — -блю, -биш; мн. згорблять; док., перех. 1》 Вигнути горбом (спину). 2》 тільки 3 ос. Зігнути, зсутулити (про тяжку працю, хворобу, переживання і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. згорбити — Згорбити, -блю, -биш гл. Сгорбить, согнуть. Мене вже давно горе згорбило. Г. Барв. 298. Словник української мови Грінченка