згорбитися
ЗГО́РБИТИСЯ і рідко ІЗГО́РБИТИСЯ, блюся, бишся; мн. зго́рбляться і рідко ізго́рбляться; док.
1. Вигнути горбом спину.
Згорбився [Кіт], мов стріла скочив на дуба і поліз (Фр., IV, 1950, 90);
На деякий час запала мовчанка, яка обіцяла ще більшу сварку. Тимко сидів згорбившись, підшукував ущипливі слова (Тют., Вир, 1964, 36).
2. Стати зігнутим, сутулим (від старості, хвороби і т. ін.).
Онися Степанівна стала вже дуже стара, згорбилась, наче поменшала (Н.-Лев., III, 1956, 211);
Орав тобі і сіяв, Аж згорбився в покорі, А ти добро все гарбав, Ховав, глитай, в коморі (Нагн., Пісня.., 1949, 147);
Батько невпізнанно змінився: постарішав, ..ізгорбився (Дім., І будуть люди, 1964, 73);
*Образно. Тут, за цвинтарем, дуб Став, як чорна гора, А за дубом згорбилась Хатина стара (Гойда, Сонце.., 1951, 81).
Пле́чі зго́рбились — плечі опустились.
В очах Михайлини застиг переляк, її обличчя за одну ніч осунулось, плечі згорбились (Збан., Між.. людьми, 1955, 165).
Значення в інших словниках
- згорбитися — зго́рбитися дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- згорбитися — і рідко ізгорбитися, -блюся, -бишся; мн. згорбляться і рідко ізгорбляться; док. 1》 Вигнути горбом спину. 2》 Стати зігнутим, сутулим (від старості, хвороби і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- згорбитися — ЗГО́РБИТИСЯ див. зго́рблюватися. Словник української мови у 20 томах
- згорбитися — Згорбитися, -блюся, -бишся гл. Сгорбиться. Згорбилась, мовляв, старенька бабуся. Хата. 178. Словник української мови Грінченка