згорблений

ЗГО́РБЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до зго́рбити.

Данько, стежачи за ним, почував, як все більше росте в ньому щось тепле, синівське до цієї згорбленої працею людини (Гончар, II, 1959, 160);

Згорблена злиднями словачка запрошує до своєї убогої господи радянського офіцера, як найдорожчого гостя (Іст. укр. літ., II, 1956, 645).

2. у знач. прикм. Який згорбився, зігнувся (від старості, хвороби і т. ін.).

Дід вийшов з пасіки і розправив свою згорблену спину (Мирний, І, 1954, 174);

На подвір’ї рідко коли з’являлася невисока згорблена постать Катерини Глущук (Чорн., Визвол. земля, 1959, 5).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me