згудити
ЗГУ́ДИТИ, джу, диш, док., перех. і без додатка, розм. Те саме, що огу́дити.
Не згудиш, не купиш (Гал.-руські.. приповідки, І, 1901-1905, 142);
— Дуже красна [промова]! — Правда? — тішився Мицько.— А Болотневич геть мені згудив цю промову (Март., Тв., 1954, 193).
Словник української мови (СУМ-11)