згучати

ЗГУЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., діал. Звучати.

— Коли старостів пришлеш? — Голос Гашіци згучав різко, суворо (Коцюб., І, 1955, 248).

Значення в інших словниках

1. згучати — згуча́ти дієслово недоконаного виду звучати діал.  Орфографічний словник української мови
2. згучати — -чу, -чиш, недок., діал. Звучати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. згучати — ЗВУЧА́ТИ (видавати, утворювати звуки), ГУЧА́ТИ діал., ЗГУЧА́ТИ діал. Трембіта звучала, і чувся призивний крик легенів: "Ігі-і-і-а-а-а!" (Г. Хоткевич); Гучали дзвони і бубни, виспівували флейти і віоли, співи і крики змішувалися в густу звукову гаму (П.  Словник синонімів української мови