здавна
ЗДА́ВНА, рідко ІЗДА́ВНА, присл. З давніх часів, дуже давно.
— Добродію! — обізвався старий дід з білою, як лунь, бородою, що стояв найближче до ганку. — Так здавна було. За князів ще було. Ніхто ніколи не боронив рибу ту ловити (Мирний, III, 1954, 308);
Чехов здавна увійшов у моє серце, як міцна й незгасна любов (Рильський, III, 1956, 14);
В мурі щілина була, що зробилася вона ще іздавна,.. як стіна будувалася в дому уперше (Зеров, Вибр., 1966, 321).
Словник української мови (СУМ-11)