здерев’янілий

ЗДЕРЕВ’ЯНІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до здерев’яні́ти;

// У знач. прикм.

Сіянці першого сорту повинні мати прямий, рівний стовбурець, здерев’янілий верхівковий пагін і сформовану верхівкову бруньку (Лісівн. полезах. лісорозв., 1956, 229);

Чи зуміють здерев’янілі руки послати патрон у гвинтівку? (Збан., Сеспель, 1961, 246).

2. у знач. прикм., перен. Який завмер, застиг на місці.

Він сидів здерев’янілий і стежив за нею безсильним поглядом (Фр., VI, 1951, 242).