здирця
ЗДИ́РЦЯ, і, ч., діал. Здирник.
— Буде він учитися і тут, і там, щоб міг мужиком прожити, не кланяючися кожному здирці (Гр., І, 1963, 292);
— Здається, він не з лагідних. — Сволота,— рішуче ствердив Тимко. — Такий здирця (Тулуб, Людолови, І, 1957, 76).
Словник української мови (СУМ-11)