1. Словник української мови в 11 томах

здирця

ЗДИ́РЦЯ, і, ч., діал. Здирник.

— Буде він учитися і тут, і там, щоб міг мужиком прожити, не кланяючися кожному здирці (Гр., І, 1963, 292);

— Здається, він не з лагідних. — Сволота,— рішуче ствердив Тимко. — Такий здирця (Тулуб, Людолови, І, 1957, 76).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здирця — зди́рця іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. здирця — див. скупий; хабарник Словник синонімів Вусика
  3. здирця — -я, ч., діал. Здирник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. здирця — ЗДИ́РНИК розм. (той, хто вимагає або домагається чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства, хто оббирає, обдирає кого-небудь), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., ДРАПІ́КА (ДРЯПІ́КА) розм., ДРАПІ́ЖКА (ДРЯПІ́ЖКА) розм., ДЕРІ́Й розм., ДЕРУ́Н розм. Словник синонімів української мови
  5. здирця — Зди́рця, -ці м. Обдирало, взяточникъ, вымогатель, мздоимца. Словник української мови Грінченка