здирщик
ЗДИ́РЩИК, а, ч., розм. Те саме, що зди́рник.
Харитоненко вдається на всякі хитрощі, щоб скрутить заробітчан. Здирщик на всю округу! (Горд., II, 1959, 176);
В тих книжках написано, що царі, пани й попи — перші здирщики! Гнобителі!.. (Ковінька, Кутя.., 1960, 30).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- здирщик — зди́рщик іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови