здмухувати

ЗДМУ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗДМУХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Струменем повітря, подувом зносити, змітати, скидати що-небудь звідкись, з чого-небудь.

Довго розглядала Хима той п’ятизлотник, обертаючи його на всі боки, здмухуючи з нього порох (Коцюб., І, 1955, 88);

Вона розгладжує списки руками, здмухує якусь крихтину (Хижняк, Тамара, 1959, 74);

Вітер здмухнув з черешні краплину роси (Стельмах, На.. землі, 1949, 208);

// Переміщати щось куди-небудь струменем повітря.

Тобі здається, Що лиш крикни тут, то вже сам голос І тебе й шкап’я здмухне у прірву (Фр., XIII, 1954, 331).

◊ Нена́че (на́че, як, мов і т. ін.) ві́тром здмухну́ло (здмухне́) — те саме, що Як (ні́би, на́че, нена́че, мов, немо́в, мо́вби) ві́тром зду́ло ( див. здува́ти).

[Павло:] — Як вас звуть,— питаю.— Як вчора звали, так і сьогодні! — І неначе вітром її здмухнуло (Кроп., II, 1958, 353);

І отак тиждень-другий побенкетують [пани], нажируються вволю та й як вітром здмухне їх (Головко, II, 1957, 236).

Значення в інших словниках

1. здмухувати — здму́хувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. здмухувати — -ую, -уєш, недок., здмухнути, -ну, -неш, док., перех. Струменем повітря, подувом зносити, змітати, скидати що-небудь звідкись, з чого-небудь. || Переміщати щось куди-небудь струменем повітря.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. здмухувати — ЗДУВА́ТИ (струменем повітря скидати, зносити що-небудь з якоїсь поверхні), ЗДМУ́ХУВАТИ, ЗДИМА́ТИ діал., ПРОДУВА́ТИ рідко; ОБДУВА́ТИ (з усіх боків). — Док.: зду́ти, зду́нути, здмухну́ти, проду́ти, обду́ти.  Словник синонімів української мови
4. здмухувати — Здмухувати, -хую, -єш сов. в. здмухну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Сдувать, сдуть. Здмухни порох з стола.  Словник української мови Грінченка