здмухувати

ЗДУВА́ТИ (струменем повітря скидати, зносити що-небудь з якоїсь поверхні), ЗДМУ́ХУВАТИ, ЗДИМА́ТИ діал., ПРОДУВА́ТИ рідко; ОБДУВА́ТИ (з усіх боків). — Док.: зду́ти, зду́нути, здмухну́ти, проду́ти, обду́ти. Теплий вітерець здував з козельців шовковий пух (О. Донченко); Угорі ходив вітер і здмухував сніг (Григорій Тютюнник); Похитує головою чумак, прямує до кобзи, здмухує з неї порох і вже кладе її біля грудей, немов сповиту дитину (М. Стельмах); Шестірний почав бережно роздягатися, обтрушувати пил, здимати пух з одежі (Панас Мирний); Баба продувала порох з печі (В. Стефаник); Воли безшумно, як тіні, бродили по горі, обдуваючи росу трав (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. здмухувати — здму́хувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. здмухувати — -ую, -уєш, недок., здмухнути, -ну, -неш, док., перех. Струменем повітря, подувом зносити, змітати, скидати що-небудь звідкись, з чого-небудь. || Переміщати щось куди-небудь струменем повітря.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. здмухувати — ЗДМУ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗДМУХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Струменем повітря, подувом зносити, змітати, скидати що-небудь звідкись, з чого-небудь. Довго розглядала Хима той п’ятизлотник, обертаючи його на всі боки, здмухуючи з нього порох (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
4. здмухувати — Здмухувати, -хую, -єш сов. в. здмухну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Сдувать, сдуть. Здмухни порох з стола.  Словник української мови Грінченка