здоба

ЗДО́БА, и, ж., збірн. Вироби із здобного тіста.

Мати вже підсовує збоку склянку з паруючим чаєм і здобу (Донч., V, 1957, 444).

Значення в інших словниках

1. здоба — здо́ба іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. здоба — -и, ж. 1》 діал. Здобич. 2》 збірн. Вироби зі здобного тіста.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. здоба — ЗДО́БА², и, ж., заст. Здобич. Тоді-то козаки у городі Полоному [Полонному] пили-гуляли, здобу хорошу собі .. мали (з думи). ЗДОБА́, и́, ж., діал. Оздоба (у 1 знач.). Сей хором .. зоточений [оточений] дерев'яною ж стіною, але та стіна не є заборолом, а здобою (І. Білик).  Словник української мови у 20 томах
4. здоба — Здо́ба, -би ж. 1) = здобич. Тогді то козаки у городі Полоному пили-гуляли, здобу хорошу собі коло жидів-рандарів мали. Дума. 2) = здіб. Вх. Уг. 240.  Словник української мови Грінченка