здоба
Здо́ба, -би
ж.
1) = здобич. Тогді то козаки у городі Полоному пили-гуляли, здобу хорошу собі коло жидів-рандарів мали. Дума.
2) = здіб. Вх. Уг. 240.
Словник української мови ГрінченкаЗдо́ба, -би
ж.
1) = здобич. Тогді то козаки у городі Полоному пили-гуляли, здобу хорошу собі коло жидів-рандарів мали. Дума.
2) = здіб. Вх. Уг. 240.
Словник української мови Грінченка