здобуття

ЗДОБУТТЯ́, я, с. Дія за знач. здобува́ти, здобу́ти.

Відтепер Пугач став головним постачальником м’яса товариству [опришкам], інших джерел здобуття їжі не мали (Гжицький, Опришки, 1962, 211);

Скорочення робочого дня і значне підвищення життєвого рівня всього населення створять умови для здобуття вищої або середньої спеціальної освіти всіма, хто хоче вчитися (Програма КПРС, 1961, 109);

Здобуття наукового ступеня.

Значення в інших словниках

1. здобуття — здобуття́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. здобуття — Набуття, придбання, р. здобуток; (міста) захоплення, взяття.  Словник синонімів Караванського
3. здобуття — -я, с. Дія за знач. здобувати, здобути. Здобуття наукового ступеня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. здобуття — УЗЯТТЯ́ (ВЗЯТТЯ́) (ворожого укріплення, міста і т. ін.), ЗАХО́ПЛЕННЯ, ЗДОБУТТЯ́.  Словник синонімів української мови
5. здобуття — Здобуття́, -ття́, -ттю́, -ття́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)