здогад
ЗДО́ГАД, у, ч.
1. Думка, припущення, що грунтується на ймовірності, можливості чого-небудь.
На початку нова думка виступає у формі здогаду, що висувається до певної міри інтуїтивно (Наука.., 12, 1964, 9);
Напливали здогади на душу й мучили (Коб., II, 1956, 96);
Всі повірили щойно народженій новині, навіть той, хто першим висловив свій здогад (Тулуб, Людолови, І, 1957, 309).
◊ Губи́тися в здо́гадах див. губи́тися.
2. розм. Те саме, що кмітли́вість.
Настуся своїм тонким здогадом та міркуванням одразу втямила цю всю дядинину комедію (Н.-Лев., IV, 1956, 237).
Словник української мови (СУМ-11)