здогад —
здо́гад іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
здогад —
Здо́гад. Гіпотеза, припущення. Часто не знаємо причини якогось явища, але що ми у своїй сьвідомости все простуємо до основности і докладносте то таки стараємо ся бодай уявити собі якусь загальну причину, щоби таким способом пояснити відповідне явище.
Українська літературна мова на Буковині
здогад —
[здогад] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў
Орфоепічний словник української мови
здогад —
-у, ч. 1》 Думка, припущення, що ґрунтується на ймовірності, можливості чого-небудь. 2》 розм. Те саме, що кмітливість.
Великий тлумачний словник сучасної мови
здогад —
губи́тися (рідше плу́татися, мета́тися і т. ін.) в здо́га́дках (у до́га́дках, у здо́гадах і т. ін.). Не бути впевненим у чомусь; не знати, на якому з припущень зупинитися; сумніватися, розмірковувати і т. ін.
Фразеологічний словник української мови
здогад —
ЗДО́ГАД (думка, що ґрунтується на ймовірності, можливості чого-небудь), ЗДО́ГА́ДКА, ДО́ГА́ДКА, ДО́ГАД рідко; ПРИПУ́ЩЕННЯ, ГІПО́ТЕЗА (на підставі якихось неповних даних); ДО́МИСЕЛ (наслідок розмірковування); ПІДО́ЗРА...
Словник синонімів української мови
здогад —
Здо́гад, -ду, в -ді; здо́гади, -дів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
здогад —
ЗДО́ГАД, у, ч. 1. Думка, припущення, що грунтується на ймовірності, можливості чого-небудь. На початку нова думка виступає у формі здогаду, що висувається до певної міри інтуїтивно (Наука.., 12, 1964, 9); Напливали здогади на душу й мучили (Коб.
Словник української мови в 11 томах