здригання

ЗДРИГА́ННЯ, я, с. Дія за знач. здрига́ти і здрига́тися.

[Мефістофель (на порозі):] Коней моїх здригання День провіщає близький (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 191);

Зустріч [Надії] з ним [Сашком] не викликала отого радісного здригання серця, яке щодалі сильніше викликав Василь (Баш, Надія, 1960, 10);

Посивілий Шульга стоїть над своїм верстатом, похитуючись в такт здриганню автоматного штампа (Рибак, Зброя.., 1943, 185).

Значення в інших словниках

1. здригання — здрига́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. здригання — -я, с. Дія за знач. здригати і здригатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови