зелення

ЗЕ́ЛЕННЯ, я, с., збірн., діал. Зелень (у 1 знач.).

Затріщав тин на городі, щось шугнуло в гудину, зашуміло зеленням і бігло до дверей (Вас., І, 1959, 198);

У нашому селі здавна існує звичай: чепурити долівку зеленням всяким, гілками дерев (Чаб., Шляхами.., 1961, 35).

Значення в інших словниках

1. зелення — зе́лення іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. зелення — -я, с., збірн., діал. Зелень (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зелення — ЗЕ́ЛЕНЬ збірн. (зелені рослини — дерева, кущі, трави і т. ін.), ЗІ́ЛЛЯ, ЗЕЛО́ поет., ЗЕ́ЛЕННЯ діал., ЗЕЛЕНА́ рідко; КЛЕ́ЧАННЯ, МАЙ діал. (яким прикрашають хату, подвір'я на Зелені свята).  Словник синонімів української мови