1. Словник української мови в 11 томах

зелення

ЗЕ́ЛЕННЯ, я, с., збірн., діал. Зелень (у 1 знач.).

Затріщав тин на городі, щось шугнуло в гудину, зашуміло зеленням і бігло до дверей (Вас., І, 1959, 198);

У нашому селі здавна існує звичай: чепурити долівку зеленням всяким, гілками дерев (Чаб., Шляхами.., 1961, 35).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зелення — зе́лення іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. зелення — -я, с., збірн., діал. Зелень (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зелення — ЗЕ́ЛЕНЬ збірн. (зелені рослини — дерева, кущі, трави і т. ін.), ЗІ́ЛЛЯ, ЗЕЛО́ поет., ЗЕ́ЛЕННЯ діал., ЗЕЛЕНА́ рідко; КЛЕ́ЧАННЯ, МАЙ діал. (яким прикрашають хату, подвір'я на Зелені свята). Словник синонімів української мови