1. Словник синонімів української мови

зелення

ЗЕ́ЛЕНЬ збірн. (зелені рослини — дерева, кущі, трави і т. ін.), ЗІ́ЛЛЯ, ЗЕЛО́ поет., ЗЕ́ЛЕННЯ діал., ЗЕЛЕНА́ рідко; КЛЕ́ЧАННЯ, МАЙ діал. (яким прикрашають хату, подвір'я на Зелені свята). За три дні змело сніг, з землі показалася перша зелень — проліски, фіалочки (Панас Мирний); В степу хліба пішли в ріст — наливатися стали, і на городах зілля зазеленіло, як рута (А. Головко); Навесні оживає земля, купається в молочних випарах туманів і проростає першим зелом трав та хліба (І. Цюпа); — У нашому селі здавна існує звичай: чепурити долівку зеленням всяким, гілками дерев (М. Чабанівський); Вогкий берег уже проколює тендітна лугова зелена, нею проростає і забита землею щілина в човні (М. Стельмах); Прекрасне село стало ще милішим, воно прибралося в зело, заквітчалося клечанням (Ю. Яновський); Їде віз повен маю — так на Поділлю звуть клечання (А. Свидницький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зелення — зе́лення іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. зелення — -я, с., збірн., діал. Зелень (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зелення — ЗЕ́ЛЕННЯ, я, с., збірн., діал. Зелень (у 1 знач.). Затріщав тин на городі, щось шугнуло в гудину, зашуміло зеленням і бігло до дверей (Вас., І, 1959, 198); У нашому селі здавна існує звичай: чепурити долівку зеленням всяким, гілками дерев (Чаб., Шляхами.., 1961, 35). Словник української мови в 11 томах