зеленуватий
ЗЕЛЕНУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що зеленкува́тий.
— Ой, забуду! — мимрив собі під ніс Місяць, обсипаючи землю блідим, зеленуватим світом (Н.-Лев., IV, 1956, 11);
Посеред столу на зеленуватому склі лежало кілька незвичайних колосків (Жур., До них іде.., 1952, 99);
Усіма грудьми п’є [Давид], захлинаючись, терпке, як терен зеленуватий, осіннє степове повітря (Головко, II, 1957, 10);
Зеленуваті очі.
Словник української мови (СУМ-11)