1. Словник української мови в 11 томах

зеленуватий

ЗЕЛЕНУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що зеленкува́тий.

— Ой, забуду! — мимрив собі під ніс Місяць, обсипаючи землю блідим, зеленуватим світом (Н.-Лев., IV, 1956, 11);

Посеред столу на зеленуватому склі лежало кілька незвичайних колосків (Жур., До них іде.., 1952, 99);

Усіма грудьми п’є [Давид], захлинаючись, терпке, як терен зеленуватий, осіннє степове повітря (Головко, II, 1957, 10);

Зеленуваті очі.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зеленуватий — зеленува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. зеленуватий — див. зелений Словник синонімів Вусика
  3. зеленуватий — -а, -е. Те саме, що зеленкуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зеленуватий — ЗЕЛЕНКУВА́ТИЙ (з відтінком зеленого кольору, трохи зелений), ЗЕЛЕНУВА́ТИЙ, ЗЕЛЕНА́ВИЙ, ЗЕЛЕНА́СТИЙ, ЗЕЛЕНИ́СТИЙ рідко, ЗЕЛЕНЯ́СТИЙ рідко, ЗЕЛЕНЯ́ВИЙ рідко; ФІСТА́ШКОВИЙ (який має колір ядра фісташки — блідо-зелений); САЛА́ТНИЙ... Словник синонімів української мови
  5. зеленуватий — Зеленуватий, -а, -е = зеленкуватий. Зеленувате жито. Черк. у. Словник української мови Грінченка