землекористування
ЗЕМЛЕКОРИСТУВА́ННЯ, я, с. Порядок, умови і форми користування землею (у 5 знач.), яка належить державі, колективам або окремим особам.
В результаті розширення феодального господарства площа селянського землекористування зменшувалася (Іст. УРСР, І, 1953, 129);
Приватне землекористування кінець кінцем переходить у приватне землеволодіння, і земля стає головним багатством (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 376).
Словник української мови (СУМ-11)