землекористування
ЗЕМЛЕКОРИСТУВА́ННЯ, я, с. Порядок, умови і форми користування землею (у 5 знач.), яка належить державі, колективам або окремим особам.
В результаті розширення феодального господарства площа селянського землекористування зменшувалася (Іст. УРСР, І, 1953, 129);
Приватне землекористування кінець кінцем переходить у приватне землеволодіння, і земля стає головним багатством (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 376).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- землекористування — землекори́стува́ння іменник середнього роду землекористува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- землекористування — -я, с. Порядок, умови і форми користування землею (у 5 знач.), яка належить державі, колективам чи окремим особам. Великий тлумачний словник сучасної мови
- землекористування — рос. землеиспользование 1. Господарське використання землі, що перебуває в особистій чи суспільній власності. У трудових господарствах 3. ототожнюється із землеволодінням. Часто... Eкономічна енциклопедія