1. Eкономічна енциклопедія

землекористування

рос. землеиспользование

1. Господарське використання землі, що перебуває в особистій чи суспільній власності. У трудових господарствах 3. ототожнюється із землеволодінням. Часто 3. стосується не власної землі, а такої, що перебуває у власності інших осіб (землевласників, держави, громади, церкви, установи, спілок). Тоді право на 3. випливає із закону, місцевого звичаю або договору. 2. Користування землею у встановленому звичаями або законом порядку. У різних країнах на певних етапах історії і соціально-економічного розвитку 3. мало різний характер.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. землекористування — землекори́стува́ння іменник середнього роду землекористува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. землекористування — -я, с. Порядок, умови і форми користування землею (у 5 знач.), яка належить державі, колективам чи окремим особам. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. землекористування — ЗЕМЛЕКОРИСТУВА́ННЯ, я, с. Порядок, умови і форми користування землею (у 5 знач.), яка належить державі, колективам або окремим особам. В результаті розширення феодального господарства площа селянського землекористування зменшувалася (Іст. Словник української мови в 11 томах