землевпорядкування

рос. землеупорядочение

технічно-організаційні заходи і діяльність відповідних, найчастіше державних, органів, спрямовані на впорядкування і розмежування землі з метою визначення об'єкта, суб'єкта, меж власності чи землекористування і їх задокументування, а також для раціональнішого використання землі. 3. пов'язане переважно із земельними реформами та соціально-економічними революціями. Найважливішими прикладами 3. в Україні є: Волочний помір (ХУІ-ХУІІ ст.), скасування кріпосного права (1848, 1861 рр.), Столипінська реформа, колективізація за більшовицько-радянських часів та аграрні реформи після відновлення Української державності (1991 р.).

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. землевпорядкування — -я, с. Сукупність заходів щодо організації землі (у 5 знач.) і користування нею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. землевпорядкування — ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВА́ННЯ, я, с. Сукупність заходів щодо організації землі (у 5 знач.) і користування нею. Запровадження сівозмін насамперед наводить певний порядок у використанні землі і цим воно тісно пов’язане з внутріколгоспним землевпорядкуванням (Колг. енц., II, 1956, 506). Словник української мови в 11 томах
  3. землевпорядкування — ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВА́ННЯ (заходи щодо правильного використання землі), ЗЕМЛЕВПОРЯ́ДЖЕННЯ, ЗЕМЛЕУ́СТРІЙ. — Землевпорядкуванням треба буде вам по-справжньому зайнятися (А. Головко); — Ще не так завиють дукачі, коли землеустрій проведемо (М. Стельмах). Словник синонімів української мови
  4. землевпорядкування — землевпорядкува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови