землянка

ЗЕМЛЯ́НКА, и, ж. Викопане в землі житло, яке іноді виступає над поверхнею.

— Оселилася я біля кладовища, землянку собі викопала і на роботу ходила (Тулуб, Людолови, І, 1957, 329);

[Кавун:] Люди під час війни в землянках жили (Корн., II, 1955, 80);

З командирської землянки мінроти вийшли офіцери (Гончар, III, 1959, 34).

Значення в інших словниках

1. землянка — земля́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. землянка — див. прибудова  Словник синонімів Вусика
3. землянка — [зеимл’анка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок  Орфоепічний словник української мови
4. землянка — -и, ж. 1》 Викопане в землі житло, яке іноді виступає над поверхнею. 2》 Те саме, що часникова жаба (див. часниковий).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. землянка — ЗЕМЛЯ́НКА (викопане в землі житло), БУРДЕ́Й (БУРДІ́Й) діал. Щоб було де заховатися від негоди, Верига обладнав собі під горою землянку.. Такі землянки, як печериці, були розкидані скрізь по запорізьких займищах і називалися бурдеями (П. Панч).  Словник синонімів української мови
6. землянка — Вирите в землі крите житло, відоме з первісних часів. Звичайно покрівля З. виконувалась з дерну або засипаного землею хмизу.  Архітектура і монументальне мистецтво