зжовтілий

ЗЖОВТІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до зжовті́ти;

// У знач. прикм.

А удома, в столі, був Шевченків «Кобзар», Весь зачитаний, давній, зжовтілий (Забашта, Вибр., 1958, 185);

Вже на городі качани капусти, У полі чорна скибами рілля, Все осінню до тебе промовля. Зжовтілих трав — і тих тепер не густо (Ющ., Люди.., 1959, 197).

Значення в інших словниках

1. зжовтілий — зжовті́лий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. зжовтілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до зжовтіти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови