зжурити
ЗЖУРИ́ТИ, зжурю́, зжу́риш, док., перех., рідко. Змучити журбою, сумом.
З-ЗА, ІЗ-ЗА, прийм., з род. в. Сполучення з прийм. з-за, із-за виражають:
Просторові відношення
1. Уживається на означення спрямування руху, дії з протилежного або зворотного боку.
Із-за лісу, з-за туману, Місяць випливає (Шевч., І, 1963, 93);
Аж ось з-за воріт показалася чиясь низенька постать (Мирний, IV, 1955, 58);
Раптом здалеку, з-за села, вдарив кулемет (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 45);
Попівни скупчилися за матір’ю — тільки їх чорні брови мигтіли із-за неї (Вовчок, VI, 1956, 256);
Із-за товстих, оббитих клейончатою шкірою дверей ..не долітало жодного звуку (Тют., Вир, 1964, 59).
2. Уживається на означення зміни місцеположення, переміщення кого-, чого-небудь.
Дістає [Іфігенія] з-за олтаря жертовний ніж (Л. Укр., І, 1951, 162);
Марія встала з-за прядки й почала додому збиратись (Головко, II, 1957, 150);
Старий Бульба гарячився, гарячився, нарешті розсердився зовсім і встав із-за столу (Довж., І, 1958, 220).
3. Уживається на означення місцевості, звідки хто-небудь родом.
Коли, чував хто о Полкані, То се була його сестра; Найбільш блукали по Кубані, А рід їх вийшов з-за Дністра (Котл., І, 1952, 197);
Був він родом десь із-за Карпат, ..і звати його було Янош (Гончар, II, 1959, 30).
Причинові відношення
4. рідко. Уживається на означення причини дії.
Говорили також, що ніби якийсь парубок із-за ревнощів утопив там [у вирі ] свою кохану (Тют., Вир, 1964, 122).
Відношення мети
5. рідко. Уживається на означення того, заради чого відбувається дія.
Підборіддя дівчини так непомітно і красиво переходило у шию і не дуже довгу, і не коротку, що вже із-за цього можна було б зацікавитись нею скульпторові (Томч., Готель.., 1960, 6).
Об’єктні відношення
6. Уживається на означення особи, предмета, які є приводом до якої-небудь дії.
[Саня:] Та й, нарешті, за віщо я думаю каратись за других? Відцуратись радощів життя з-за других — се тяжка кара (Л. Укр., II, 1951, 14);
Як півень, коло неї конюх Грицько. Але Пилина, видно, стоїть на воротях не.. із-за нього (Головко, І, 1957, 304).
Словник української мови (СУМ-11)