зимній

ЗИ́МНІЙ, я, є, розм. Те саме, що зимо́ви́й.

Сумний зимній вечір заглянув через вікна в хату (Н.-Лев., II, 1956, 300);

Короткий день минає, настає ніч зимня, довга (Мирний, III, 1954, 17);

Проти сонця дим, проти зимнього патлатий, що з труби зверта від хати й понад садом молодим тане, тане дим… (Тич., II, 1957, 200).

Значення в інших словниках

1. зимній — зи́мній прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. зимній — -я, -є, розм. Те саме, що зимовий.  Великий тлумачний словник сучасної мови