зимівник
ЗИМІ́ВНИК, а, ч. Той, хто залишається зимувати де-небудь з певною метою.
Ось він [криголам] усе ближче, і вже гримить з палуби салют на честь хоробрих зимівників… (Донч., VI, 1957, 496).
ЗИМІВНИ́К, а, ч.
1. Утеплене приміщення для зимування бджіл.
З настанням холодів пасічник заносить зібрані на зимівлю бджолосім’ї в зимівник. Зимівник має бути сухий, тихий, здатний тримати сталу температуру та вологість повітря (Бджільн., 1956, 62).
2. іст. Зимове житло запорожця за межами Січі.
З правіку селилися тут по зимівниках запорожці та лоцмани дніпровські, мужні й відважні люди (Гончар, Людина.., 1960, 57).
Словник української мови (СУМ-11)