зимівник
ЗИМІ́ВНИК, а, ч. Той, хто залишається зимувати де-небудь з певною метою.
Ось він [криголам] усе ближче, і вже гримить з палуби салют на честь хоробрих зимівників… (Донч., VI, 1957, 496).
ЗИМІВНИ́К, а, ч.
1. Утеплене приміщення для зимування бджіл.
З настанням холодів пасічник заносить зібрані на зимівлю бджолосім’ї в зимівник. Зимівник має бути сухий, тихий, здатний тримати сталу температуру та вологість повітря (Бджільн., 1956, 62).
2. іст. Зимове житло запорожця за межами Січі.
З правіку селилися тут по зимівниках запорожці та лоцмани дніпровські, мужні й відважні люди (Гончар, Людина.., 1960, 57).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зимівник — зимі́вник іменник чоловічого роду, істота людина зимівни́к іменник чоловічого роду приміщення Орфографічний словник української мови
- зимівник — див. дім; оселя Словник синонімів Вусика
- зимівник — I зимівн`ик-а, ч. 1》 Утеплене приміщення для зимування бджіл. 2》 іст. Зимове житло запорожця за межами Січі. II зим`івник-а, ч. Той, хто залишається зимувати де-небудь з певною метою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зимівник — Господарство хутірного типу у запорозьких, чорноморських, донських козаків, де вони перебували у мирний час (переважно взимку); виникли у 1-й полов. XVI ст.; на час ліквідації Запорозької Січі (1775) було 763 запорозьких з., де мешкали 8,7 тис. козаків; багато з. стали пізніше селами й містами. Універсальний словник-енциклопедія
- зимівник — ЗИМІВНИ́К (утеплене приміщення для зимування бджіл), ОМША́НИ́К. Зимівник має бути сухий, тихий; Дід з Дмитром урочисто заносять вулики в омшаник (М. Стельмах). Словник синонімів української мови
- зимівник — зимівник (зимовище) Хутір запорозького, пізніше чорноморського козака, де він перебував у мирний час. Являв собою комплекс житлових та господарських будівель. 2. Хата у лісі або в степу для тимчасового проживання взимку. 3. Постоялий двір у малонаселеній місцевості. Архітектура і монументальне мистецтво