зимівник

зимівник (зимовище)

Хутір запорозького, пізніше чорноморського козака, де він перебував у мирний час. Являв собою комплекс житлових та господарських будівель.

2. Хата у лісі або в степу для тимчасового проживання взимку.

3. Постоялий двір у малонаселеній місцевості.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зимівник — зимі́вник іменник чоловічого роду, істота людина зимівни́к іменник чоловічого роду приміщення Орфографічний словник української мови
  2. зимівник — ЗИМІ́ВНИК, а, ч. Той, хто залишається зимувати де-небудь з певною метою. Ось він [криголам] усе ближче, і вже гримить з палуби салют на честь хоробрих зимівників… (Донч., VI, 1957, 496). ЗИМІВНИ́К, а, ч. 1. Утеплене приміщення для зимування бджіл. Словник української мови в 11 томах
  3. зимівник — I зимівн`ик-а, ч. 1》 Утеплене приміщення для зимування бджіл. 2》 іст. Зимове житло запорожця за межами Січі. II зим`івник-а, ч. Той, хто залишається зимувати де-небудь з певною метою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зимівник — Господарство хутірного типу у запорозьких, чорноморських, донських козаків, де вони перебували у мирний час (переважно взимку); виникли у 1-й полов. XVI ст.; на час ліквідації Запорозької Січі (1775) було 763 запорозьких з., де мешкали 8,7 тис. козаків; багато з. стали пізніше селами й містами. Універсальний словник-енциклопедія
  5. зимівник — ЗИМІВНИ́К (утеплене приміщення для зимування бджіл), ОМША́НИ́К. Зимівник має бути сухий, тихий; Дід з Дмитром урочисто заносять вулики в омшаник (М. Стельмах). Словник синонімів української мови
  6. зимівник — див. дім; оселя Словник синонімів Вусика