зимівля
ЗИМІ́ВЛЯ, і, ж.
1. Те саме, що зимува́ння.
Особлива увага звертається на заготівлю кормів для забезпечення зимівлі худоби і дальшого піднесення продуктивності тваринництва (Рад. Укр., 4.VIII 1959, 2);
Коріння карликових дерев, розташоване близько від поверхні грунту, при несприятливих умовах зимівлі може бути пошкоджене морозом (Колг. Укр., 10, 1960, 33).
2. Місце, приміщення, де хто-небудь зупиняється, живе взимку.
В чорному отворі на порозі зимівлі швидко з’являється з берданкою в руках Худяков (Довж., I, 1958, 104);
Суворої зими, коли вовчі зграї блукали навколо аулів, у задушливих зимівлях, часто виритих просто в землі, збиралися казахи на нараду (Донч., І, 1956, 146).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зимівля — зимі́вля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- зимівля — -і, ж. 1》 Те саме, що зимування. 2》 Місце, приміщення, де хто-небудь зупиняється, живе взимку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зимівля — Зимі́вля, -лі, -лею; -мі́влі, -мі́вель Правописний словник Голоскевича (1929 р.)