зирнути

ЗИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., рідко. Те саме, що зи́ркнути.

Грицько скочив на ноги і грізно зирнув на сина (Мирний, III, 1954, 57);

Верига мимохіть зирнув у віконце (Панч, Гомон. Україна, 1954, 16);

*Образно. Пітьма розвіялась, і сонечко ласкаво зирнуло на землю (Досв., Гюлле, 1961, 185).

Значення в інших словниках

1. зирнути — зирну́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. зирнути — -ну, -неш, док., рідко. Те саме, що зиркнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зирнути — ГЛЯ́НУТИ, ПОГЛЯ́НУТИ, ПОДИВИ́ТИСЯ, ЗИ́РКНУТИ, СПОГЛЯ́НУТИ рідше, ЗГЛЯ́НУТИ рідше, ЗИРНУ́ТИ рідше, ЛУ́ПНУТИ фам., ГЛИ́ПНУТИ діал., ПОГЛИ́ПНУТИ діал.; БЛИ́МНУТИ, БЛИ́СНУТИ, ЗБЛИ́СНУТИ, БЛИ́КНУТИ (перев. зі сл. очима, оком, поглядом). Гляньте, хлопці!...  Словник синонімів української мови
4. зирнути — Зирну́ти, -ну́, -не́ш гл. = зиркнути. Сюди-туди, де дитина? Зирне під піч, аж воно там залоскотане. Г. Барв. 376.  Словник української мови Грінченка