зиркнути

ЗИ́РКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до зи́ркати.

Мати зиркнула на неї раз і вдруге — скривилась, в очах блиснув гострий біль (Вас., II, 1959, 214);

Першою, як завжди, прокинулась Лара. Розплющивши очі, вона зиркнула на будильник (Шовк., Інженери, 1956, 37);

Шофер зиркнув на неї бистрим поглядом і чомусь зітхнув (Жур., Вечір.., 1958, 272);

Появився той самий офіцер, що грався з вівчаркою біля річки, і, прищуливши од сонця очі, зиркнув по натовпу (Тют., Вир, 1964, 407).

Значення в інших словниках

1. зиркнути — зи́ркнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зиркнути — [зиркнутие] -ну, -неиш, нак. -ние, -н'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. зиркнути — -ну, -неш, док. Однокр. до зиркати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зиркнути — ГЛЯ́НУТИ, ПОГЛЯ́НУТИ, ПОДИВИ́ТИСЯ, ЗИ́РКНУТИ, СПОГЛЯ́НУТИ рідше, ЗГЛЯ́НУТИ рідше, ЗИРНУ́ТИ рідше, ЛУ́ПНУТИ фам., ГЛИ́ПНУТИ діал., ПОГЛИ́ПНУТИ діал.; БЛИ́МНУТИ, БЛИ́СНУТИ, ЗБЛИ́СНУТИ, БЛИ́КНУТИ (перев. зі сл. очима, оком, поглядом). Гляньте, хлопці!...  Словник синонімів української мови
5. зиркнути — Зиркнути, -ну, -неш гл. Глянуть, бросить взглядъ, быстро взглянуть. МВ. ІІ. 43. На землю з неба не зиркнеш. Котл. Ен. II. 31. Він зиркнув на мене. Черк. у.  Словник української мови Грінченка