зиркати
ЗИ́РКАТИ, аю, аєш, недок. Час від часу дивитися, поглядати на кого-, що-небудь.
Володько соромливо зиркав на хазяїв, хтів щось сказати і не смів (Коцюб., ІI, 1955, 431);
Діти зиркали швидкими очима то на вчительку, то на фотографію (Кучер, Черв. вогонь, 1959, 7);
// по кому-чому. Швидко переводити очі, погляд, намагаючись побачити, роздивитися кого-, що-небудь.
Гелда уважним оком зиркав по натовпу (Багмут, Опов., 1959, 19).
Словник української мови (СУМ-11)